Стосовно Проєкту Національної Стратегії інтелектуальної власності
Реалізація інноваційної моделі розвитку України передбачає створення сучасної системи нормативного регулювання відносин у сфері охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності, яка б забезпечувала надійний захист прав суб’єктів творчості (авторів, виконавців, винахідників), гарантувала їх визнання та охорону від можливих правопорушень.
З цією метою важливим є формування базової моделі розвитку інтелектуальної власності, яка ґрунтуючись на досвіді провідних зарубіжних держав забезпечувала б створення цілісної системи охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності, створювала умови для економічного зростання держави, впровадження та активного застосування інноваційних технологій.
Стратегія являє собою комплекс заходів, що реалізуються державою з метою стимулювання і підтримки ефективного створення, використання, впровадження і охорони об’єктів права інтелектуальної власності на національному рівні. Стратегія носить міжгалузевий характер, оскільки об’єднує питання, що відносяться до компетенції різних державних органів, установ та організацій.
Національна стратегія у сфері інтелектуальної власності на період 2020 – 2025 роки складається з 6 глав та підрозділів, кожні з яких описують поточний стан розвитку інтелектуальної власності в Україні, її вплив на економічний, культурний розвиток держави. Зокрема, Стратегія спрямована на сприяння підвищення соціально-економічного середовища в аспекті створення інвестиційної привабливості України для іноземних держав.
Для цього в Стратегії прописані ряд заходів, що мають бути здійснені для реалізації поставленої мети. Водночас Стратегія зазначає про недоліки, які існують на сьогодні та мають бути усунені. Зокрема, в контексті розширення меж правового регулювання об’єктів інтелектуальної власності через застарілість нормативно-правової бази та її неузгодженість з європейськими та міжнародними стандартами.
У підрозділі 1.6. прописані механізми захисту прав інтелектуальної власності, які сприятимуть усуненню актуальних на сьогодні питань пов’язаних з «патентним тролінгом», порушенням прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет, використанням неліцензійного програмного забезпечення, порушенням авторських прав у видавничій сфері тощо.
У рамках поширення знань про інтелектуальну власність започатковано проведення широкої просвітницької діяльності. Головним недоліком у цій сфері, як підкреслюється розробниками у Стратегії, є низький рівень знань та культури в галузі інтелектуальної власності.
Отримання знань з інтелектуальної власності студентами різних спеціальностей та безпосередньо набуття компетентностей з ІВ в системі вищої освіти сприятиме поєднанню освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку України, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях (с. 76 Проєкту Стратегії).
У Стратегії вірно наголошується, що нагальною проблемою є відсутність якісної освіти з інтелектуальної власності для всіх. Нині у ВНЗ України відсутні дисципліни з ІВ, адаптовані для відповідних спеціальностей, які б сприяли набуттю знань з ІВ не лише на рівні спеціалізованих освітніх магістерських програм з ІВ (права, управління), але й інших спеціальностей, у т.ч. на бакалавратурі. Зазначена ситуація стала наслідком певних нормотворчих дій уряду. Зокрема, наказом МОН України від 04.03.2015 р. № 235 було скасовано дію наказу МОН від 20.10.2004 р. № 811 «Про запровадження у ВНЗ навчальної дисципліни Інтелектуальна власність», після чого викладання знань з інтелектуальної власності фактично припинилося або звелося до формального викладання в межах інших дисциплін (на кшталт «Методологія наукових досліджень з основами інтелектуальної власності», обсягом 6 – 8 годин) у більшості ВНЗ країни.
Тому цілковито підтримуємо запропоновану у Стратегії систему заходів щодо підвищення рівня знань у сфері інтелектуальної власності у наступних напрямках:
забезпечення якісної вищої освіти з інтелектуальної власності шляхом подальшого відкриття магістерських програм з інтелектуальної власності та інновацій (право, управління, менеджмент) у ВНЗ України, із наданням пріоритету міждисциплінарному системному підходу при розробці таких програм;
поновлення викладання знань у сфері інтелектуальної власності для всіх спеціальностей у ВНЗ України на рівні освітнього рівня бакалавра;
організація курсів із професійної підготовки у сфері ІВ для викладачів ВНЗ різних спеціальностей з метою підвищення потенціалу викладацького складу;
відкриття спільної з ВОІВ магістерської програми з інтелектуальної власності;
створення й поширення дистанційних курсів із загальних та спеціальних питань інтелектуальної власності із залученням фахових спеціалізованих інституцій та провідних фахівців з ІВ тощо.
Відзначимо, що реалізація положень Стратегії у цьому аспекті є не лише вчасним, але і життєво необхідним кроком функціонування національної системи освіти у сфері інтелектуальної власності, популяризації знань та виховання культури поваги до інтелектуальної власності у суспільстві.
Підсумовуючи зазначене, наголосимо, що прийняття Стратегії є, безумовно, важливою і необхідною передумовою формування національної моделі розвитку інтелектуальної власності, стимулювання і підтримки ефективного створення, використання і охорони об’єктів права інтелектуальної власності.
Стосовно Проєкту Національної Стратегії
інтелектуальної власності
Розробка Стратегії зумовлена необхідністю кардинальних змін, спрямованих на використання інтелектуальної власності як стратегічного ресурсу в системі формування національного багатства та підвищення конкурентоспроможності економіки нашої країни, прискорення інноваційного розвитку та інтеграції України у міжнародний економічний простір. Такі документи розроблені, зокрема, у Канаді, Молдові, Грузії тощо.
Стратегія інтелектуальної власності підвищує здатність країни генерувати економічно цінні активи у сфері інтелектуальної власності. Зазначена Стратегія має на меті сприяння країнам у розвитку інтелектуального потенціалу та є логічним продовженням процесу удосконалення сфери інтелектуальної власності в Україні.
Національна стратегія розвитку сфери інтелектуальної власності містить низку законодавчих новел.
Однією з новел є розширення переліку принципів права інтелектуальної власності. Зокрема, Стратегія передбачає, що розбудова національної системи інтелектуальної власності має будуватися за принципом відкритості державного управління громадському контролю та забезпеченню його прозорості. В умовах розвитку цифрової креативної економіки України актуальним також є запровадження принципу відповідності правового механізму правової охорони й захисту прав інтелектуальної власності сучасним викликам інформаційного середовища.
Також новелою даного документа є підхід, при якому поняття інфраструктури комерціалізації ОІВ слід розглядати як синонім інфраструктури інноваційної діяльності, в якій використовуються ОІВ. Зазначений підхід відображає сучасний етап інноваційної діяльності, яка в переважній більшості має не лінійний, а циклічно-мережевий характер.
Однією з новел Стратегії є застосування страхування у сфері інтелектуальної власності, що є світовою тенденцією. Страхування фінансових ризиків/відповідальності перед третіми особами правоволодільців майнових прав ІВ розглядається як один із елементів комерціалізації інтелектуальної власності, що забезпечує ефективне здійснення і розвиток підприємницької діяльності. Крім державної реєстрації прав інтелектуальної власності та отримання охоронних документів, страхування від порушень прав інтелектуальної власності може стати додатковим засобом на шляху підтримки розвитку МСП в Україні.
Особливістю Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності є розгляд культурної і креативної індустрії як сфери обігу об’єктів інтелектуальної власності.
Актуальним є зазначення у Стратегії такої проблеми, як поступове збільшення середнього строку розгляду заявок на знаки для товарів і послуг. Причиною виникнення якої є значне збільшення кількості заявок за національною процедурою при практично незмінній кількості експертів у підрозділах кваліфікаційної експертизи. При цьому строки проведення експертизи не встановлені ні законом, ні правилами розгляду заявок. Інша причина полягає в тому, що законом не встановлена вимога, яка б передбачала зобов’язання заявника реєструвати знак лише для тих товарів вибраного класу (класів) МКТП, для яких цей знак практично буде використовуватися. Крім того, на збільшення строків впливає фактично існуюча, але не передбачена нормативними актами, процедура прискореного розгляду заявок за зверненнями заявників зі сплатою додаткових коштів. Однак, не визначений детальний механізм вирішення цієї проблеми.
Корисною у Національній стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності є пропозиція використати міжнародний досвід щодо засекречування розробок. Зокрема, чинним законодавством у сфері правової охорони винаходів і корисних моделей і проектом змін до нього передбачено засекречувати відомості стосовно обох об’єктів. Хоча за законодавством держав-членів ЄС таким об’єктом є лише винахід. Застосування цього досвіду для України є корисним, адже засекречування відомостей щодо корисних моделей, стосовно яких не проводиться кваліфікаційна експертиза на відповідність умовам патентоздатності не вбачається доцільним. Разом із тим на стадії проведення попередньої експертизи заявок на корисні моделі пропонується передбачити можливість засекречування відомостей, що містяться в заявці на корисну модель. Це є доцільним з метою надсилання заявникові повідомлення про наявність у заявці таких відомостей і пропонування на його вибір відкликати заявку або перетворити її в заявку на винахід. Також визначається необхідним відображення у національному законодавстві досвіду США у частині виплати компенсацій за збитки, що виникли у заявників внаслідок видання наказу про збереження винаходу в таємниці і/або за використання урядом винаходу. Запропонований порядок виплати компенсацій буде заохочувати заявників розкривати державі суть своїх винаходів, а не зберігати її в таємниці для комерційного використання. Необхідним також у Стратегії вказується закріплення на рівні законодавства можливості подовження строку дії патенту за заявкою, що містить відомості, які віднесено до державної таємниці.
Також цілковито підтримуємо запропоновану у Стратегії систему заходів щодо підвищення рівня знань у сфері інтелектуальної власності, зокрема у таких напрямках як забезпечення якісної вищої освіти з інтелектуальної власності шляхом подальшого відкриття магістерських програм з інтелектуальної власності та інновацій (право, управління, менеджмент) у ВНЗ України, із наданням пріоритету міждисциплінарному системному підходу при розробці таких програм; поновлення викладання знань у сфері інтелектуальної власності для всіх спеціальностей у ВНЗ України на рівні освітнього рівня бакалавра; відкриття спільної з ВОІВ магістерської програми з інтелектуальної власності тощо.
Таким чином, впровадження Стратегії спрямоване на формування інноваційної моделі розвитку України, створення сучасної системи нормативного регулювання відносин у сфері охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності, підвищення рівня захисту прав суб’єктів творчості, популяризацію та підвищення знань у сфері охорони інтелектуальної власності. Водночас, Стратегія не може бути реалізована в повному обсязі без залучення зусиль всіх учасників національної системи охорони інтелектуальної власності та внесення суттєвих змін до вітчизняного законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності.